Великі Українці

23 червня 1978 року мама пішла з дому збирати квіти приблизно о 10 годині ранку. Хвилин через 30 до нас додому прийшов дільничний міліціонер, старший лейтенант Соприкін. Напередодні тато сказав нам, тобто мені і моєму двоюрідному братові Диляверу, що гостював у нас, аби ми його через дрібниці не будили, а тим, хто прийде, сказати, що батька немає в будинку. Коли прийшов Соприкін, батько спав і на його питання: "Де тато і мама?", ми відповіли, що їх немає у будинку. Але міліціонер сам зайшов у будинок. Відсунувши фіранки на дверях, він побачив сплячого батька і велів нам розбудити його. Ми відповіли: "Нехай спить, він просив не тривожити його". Соприкін сказав: "Добре, буди, кажуть тобі!" Тоді я розбудив батька і сказав, що його чекає Соприкін. Тато встав і вийшов у вітальню, де очікував Соприкін. Він привітався з ним і запитав:"Навіщо прийшов?". Міліціонер відповів: "Тебе в сільраді чекає прокурор. Мені звеліли привести тебе туди".

- Я нікуди не піду. Мені там нічого робити , - сказав батько.

- Не мороч голову, збирайся і підемо! Якщо сам не підеш, я покличу дружинників. Ми зв'яжемо тобі руки і поведемо, - сказав Соприкін.

- Йди і клич своїх дружинників, я їх не боюся, - відповів батько, а потім запитав: -Хто, все-таки, чекає мене там?

- Прокурор.

- Брешеш, прокуророві нема чого зі мною робити, - сказав батько.

- Давай сперечатися! - відповів міліціонер, - Якщо прокурора там немає, то ти відразу повернешся додому. А якщо він там, то нам доведеться про дещо з тобою поговорити.

Тоді батько попросив міліціонера вийти з будинку, пояснивши, що зараз переодягнеться і теж вийде. ( Далі... )

"Зроблене мною не пройде безслідно..."
25 лет со дня самосожжения Мусы Мамута
Кто виноват?
Кримські татари: з історії повернення

Что бы это значило: "Мир ловил меня, но не поймал," - думает, наверное, современный школьник, изучая творчество Григория Сковороды и размышляя над его эпитафией. О каком мире идет здесь речь и почему все-таки этот Сковорода спасался от него бегством? Сковороду называли украинским Сократом, сопоставляли с Диогеном и Ломоносовым, Толстым и Лао Цзы, Максимом Исповедником и Владимиром Соловьевым. Но прежде всего он был самим собой. И каким же он был?

Его ближайший друг и ученик М.И. Ковалинский говорил о нем, как о человеке "воздержанном, целомудренном, довольном, почтительном ко всякому состоянию людей, который посещал больных, утешал печальных, разделял последнее с неимущими". Таким он был!

Он родился в 1722 году в селе Чернухи на Полтавщине в семье малоземельного казака Саввы Сковороды. И тот же Ковалинский о его родителях пишет как о людях, которые "своей честностью, странноприимством, набожностью, миролюбивым соседством отличались в своем кругу". А их сын Григорий "от рождения был склонен к Богочтению, дарованиям к музыке, охотою к наукам и твердостью духа".

Его жизнь поражала современников и продолжает удивлять потомков. Почему этот первый по всем предметам студент Киево-Могилянской Академии, владеющий несколькими европейскими языками полиглот, блестящий знаток иврита, латыни и греческого, одаренный музыкант и певец не искал славы, чинов и денег, а выбрал тернистую тропу странствующего философа? ( Дальше... )

Григорій Сковорода - Повне зібрання творів у двох томах
Григорій Сковорода: "Байки харківські"
Афоризми

Біографія - Вікіпедія
Біографія - Знаменитості України
Біографія - Мислителі

Феномен Григория Сковороды
«Мир ловил меня, но не поймал»
Слід Григорія Сковороди

Он мечтал слетать на Луну. Его книгой восхищался Циолковский, но она попала в разряд научной фантастики. Его черновики нашли немцы, а идеи воплотились в Америке.
Биография - "Люди"

Его именем увековечен кратер на Луне и малая планета Солнечной системы. Американцы на мысе Канаверал установили ему памятник, а россияне в его честь переименовывают улицы и создают музеи. Легендарный астронавт Нейл Армстронг увозил с собой, как святыню, горсть земли, где жил и работал инженер-самородок. Об основателе новой эры, человеке с необычной судьбой и двойной жизнью, Юрии Кондратюке специальный репортаж «Главного».

Полтавский самородок
Только в перестроечные годы появилась первая информация о жизни этого загадочного человека. Что касается смерти, то о ней до сих пор ходят легенды и самые невероятные предположения. ( Дальше… )

Биография - Википедия
Юрій Кондратюк: Людина Нізвідки
Біографія - Український об'єднаний портал
Біографія - Творці фізики з України
Олександр Шаргей - Юрій Кондратюк
«Геній в обмотках»
Родом з України. Рушії цивілізації
Полтавець Юрій Кондратюк створив ракету “ФАУ” під ім`ям іншої людини!

У квітні 1918-го генерал Павло Скоропадський жив у Києві на Хрещатику, 25 — у Пасажі. Стрункий, по-античному виліплена голова — він здавався молодшим за свої 45 років. Гуляв Хрещатиком у сірому цивільному костюмі, не ховав військової виправки. Та військових у центрі Києва тоді було повно: січові стрільці, німці, вільні козаки, царські офіцери, які ”потеряли великую Россию”. Тож на завтрашнього правителя України ніхто особливої уваги не звертав.

Рід Скоропадських бере початок із XVII ст. Пращур Федір служив Богданові Хмельницькому. Його брат Іван був гетьманом України 1708–1722 років. Прапрадід і дід Павла Скоропадського служили у війську. Батько Петро — офіцер російської армії, учасник кавказьких походів. Мати Марія Миклашевська — із давнього українського роду, що походив від київського князя Мстислава і великого литовського князя Гедиміна.

Павло Скоропадський також став військовим. Брав участь у російсько-японській війні. 1905 року цар Микола ІІ призначив його, уже полковника, своїм флігель-ад’ютантом. У Першій світовій війні нагороджений Георгіївським хрестом. Після Лютневої революції в Росії генерал-лейтенант Скоропадський одним із перших українізував свій 34-й корпус, який перетворився на 1-й Український. ( Далі… )

Велет не для своєї епохи - книги, статті та публікації Павла Скоропадського, біографічні довідки, спогади сучасників та багато іншого - у joanerges.livejournal
Фотографії Павла Скоропадського
Біографія - Вікіпедія
Біографія - 100 видатних імен України
Біографія - Енциклопедія Київ
Хто такий Павло Скоропадський
Феномен малоросійства: Павло Скоропадський
Скоропадський уже в Україні. Назавжди
Последний гетман
Железный генерал

"Хоч які великі жертви - боротьба конечна"

Я народився 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий, повіт Калуш у Галичині, яка в той час належала до австро-угорської монархії, разом з двома іншими західноукраїнськими країнами: Буковиною і Закарпаттям.

Мій батько, Андрій Бандера, греко-католицький священник, був у той час парохом в Угринові Старому (до парафії належало ще сусіднє село Бережниця Шляхетська). Батько походив із Стрия. Він був сином міщан-рільників Михайла Бандери і Розалії, дівоче прізвище якої було - Білецька. Моя мати, Мирослава Бандера, походила зі старої священичої родини. Вона була донькою греко-католицького священика з Угринова Старого - Володимира Ґлодзінського і Катерини з дому Кушлик. Я був другою дитиною моїх батьків. Старшою від мене була сестра Марта. Молодші: Олександер, сестра Володимира, брат Василь, сестра Оксана, брат Богдан і наймолодша сестра Мирослава, що померла немовлям.

Дитячі роки я прожив в Угринові Старому, в домі моїх батьків і дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Вдома була велика бібліотека, часто з'їжджалися активні учасники українського національного життя Галичини, кревні і їхні знайомі, наприклад, мої вуйки: Павло Ґлодзінський - один з основників “Маслосоюзу” і “Сільського Господаря” (українські господарські установи), Ярослав Весоловський - посол до Віденського парляменту, скульптор М. Гаврилко й інші. Під час першої світової війни я пережив дитиною-юнаком чотирикратне пересування воєнних фронтів через рідне село в 1914-15 і 1917 рр., а в 1917 р. важкі двотижневі бої. ( Далі… )

Сайт про Степана Бандеру

Степан Бандера: "Перспективи української революції"
Інтерв'ю німецької радіостанції в Кельні зі Степаном Бандерою
Перше інтерв'ю провідника ОУН Степана Бандери з чужинними журналістами

Біографія - Вікіпедія
Петро Полтава: "Хто такі бандерівці та за що вони борються"
о. Ігор Цар: "За що ми любимо Бандеру"
Віктор Марченко: "Степан Бандера"
Галина Гордасевич: "Степан Бандера: людина і міф"
Danylo Chaykovsky: "STEPAN BANDERA, HIS LIFE AND STRUGGLE"
Новый взгляд на лидера украинских националистов
Б. Червак: "Історія ОУН"

- Николай Михайлович, говорят, что большинство хирургов, тем более знаменитых, какими бы искусными мастерами своего дела они ни были, оставляют после себя кладбище. Осталось ли такое кладбище после вас? О чем, интересно, вы думали, когда, казалось бы, все сделано идеально, исчерпаны все возможности, а человека спасти не удалось? ( Дальше... )

Сайт Миколи Амосова
"На цьому сайтi подана моя особиста фiлософiя, спроба зрозумiти навколишнiй свт i себе, щоб не пiддатися iлюзiям i не ослабшати пiд кiнець життя (зупинися, Амосов! Може саме краще б пiддатися? - Знаю, але не можу). Iснують iнстинкти життя: поїсти, покрасуватися, переспати. Ще - допитливiсть i самовираження. Менi 89, я добре пожив, тепер майже всi iнтереси вiдпали i залишилося це, останнє: iнформацiя. Але для того, щоб краще зрозумiти - потрiбно розповiсти, написати. Знаю, що нiчого видатного не складу, нi на кого не вплину, навiть i не прочитають, людям не до того. Адже менi нема з чого вибирати: припинення - смерть. Скажу так: у мене є своя позицiя у фiлософiї." "Микола Амосов. Світогляд"

Книги Миколи Амосова
Автобіографія
Николай Амосов "Учить с колыбели!"
Николай Амосов "Эксперимент. Отчет за 8 лет"
"Хорошие люди счастливее плохих"
Афоризмы

Екатерина АМОСОВА: "В Бога отец не верил. Но хотел поверить. Жизнь шла к концу, а чем ближе к смерти, тем страшнее"
Кардиолог Екатерина Амосова: «Отца уже нет, а я до сих пор мысленно спрашиваю, доволен ли он мной...»
Жага осягнення істини
Биография - Люди
Микола Амосов - основоположник бiокiбернетичних технологiй
Последнее интервью
Биография - Википедия

Есть люди, которые неистово трудятся всю свою жизнь не ради славы или денег, но ради того, чтобы узнать и донести до остальных что-то важное, чего не смогли сделать до них другие. Таких людей называют чудаками, мечтателями. Всю жизнь своей мечте о небе отдал наш земляк, Николай Павлович Барабашов. Судьба его была исключительно трудной и счастливой.

Во-первых, Николаю повезло родиться в необыкновенной семье. Его отец, Павел Николаевич Барабашов – один из участников русско-турецкой войны за освобождение Болгарии – в городе Харькове был известным человеком. ( Дальше… )

Біографія - сайт "Великі Українці"
Академик Барабашов Николай Павлович
Согражданин неба
Біографія - Вікіпедія

Первым наброски “Демона сидящего” увидел отец, и написал родным: “На первый взгляд Мишин Демон показался мне злою, чувственною, пожилой бабой”. Михаил и сам видел: с каждым днем черты злого духа на его картине обретали все большее сходство с Эмилией Львовной Праховой. “Она, опять она, как же мне избавиться от этой женщины?”, — мучался Врубель…

1884 год. Насвистывая романс, Врубель выводил на церковных стенах фигуры святых, куда больше заботясь об изяществе, чем о скорбности ликов. ( Дальше... )
Мир Врубеля - Биография, статьи о Врубеле, его картины, эскизы, графика
Биография и произведения
Творчество (1)
Творчество (2)

Биография - Википедия
Биография и работы - Золотая галерея русской живописи
Биографические материалы на сайте "Люди"
Михаил Врубель - русский живописец, создавший галерею бессмертных образов на берегах Днепра
Материалы о Михаиле Врубеле на сайте Mavica NET
Вогненний лебідь
Влада Демона
Биография - Хронос
Михайло Врубель і Київ
Биография - Живопись. Классики и современники
Киевская ностальгия Врубеля
Біографія - Історії
Біографія - Главред
Врубель по Киеву гулял с зеленым носом
Логотип Шанель придумал Врубель?

Говоря о нём, достаточно сложно обойтись без громких слов. Например, таких: всё современное актуальное искусство началось с этого очень скромного и бесконечно тщеславного человека. А ещё можно сказать, что именно ему мы обязаны одной из самых красивых легенд. О том, как гадкий утёнок, сын задних дворов великой страны Америки, бледный и чудаковатый мальчик с гомосексуальными наклонностями стал живой иконой. ( Дальше... )

"Философия Энди Уорхола"
Уорхол об искусстве, деньгах и любви
Слайд - шоу

Біографія - Вікіпедія
Биография - Википедия
Биографические материалы на сайте "Люди"
Биография - Энциклопедия Кругосвет
Выдумка уровня СУПЕРЗВЕЗДЫ
Гадкий утенок
Генеральная уборка
Человек и его легенда
Интервью Трумена Капоте Энди Уорхолу

Энди Уорхол стал самым продаваемым художником прошлого года
Его самое дорогое произведение
"Банки з супом" Енді Уорхолла купили за $5 мільйонів

О «великом украинце» и основателе поп-арта Уорхоле снимут фильм

Він дуже не любив говорити про Чорнобиль і, в принципі, мав право не лізти в його пекло. Коли «гримнуло», Леонід Петрович Телятников перебував у офіційній відпустці.

Почувши повідомлення про пожежу на станції (більшого і, власне, головного, пожежникам на той момент не сказали), майор внутрішньої служби, як розповідають його колишні колеги, випросив у знайомого міліцейського начальника машину і «рвонув» туди. У певний момент взяв на себе керівництво з гасіння полум’я: оголосив про збір особового складу підрозділів Прип’ятського гарнізону, викликав на пожежу додаткову техніку, вирішив організувати дві бойових дільниці. Шістьох із 19 найбільш уражених радіацією його соратників, перевезених в одну з московських клінік, не стало в найближчі дні після трагедії.

Весь час після трагедії його, вже генерал-майора, людину, котрій присвоєно звання Героя, почесного мешканця не лише столиці, але й декількох міст світу, людину, нагороджену Золотою зіркою британської газети «The Star» (вона вручається Людині року) і удостоєну честі побувати на прийомі у Маргарет Тетчер, непокоїло декілька принципових речей. ( Далі... )

Биография - Герои страны
Біографія - Великі Українці
Биография - Министерство по чрезвычайным обстоятельствам республики Казахстан
Я зараз, хвилинку...
В Хиросиме раскроют анализ крови Леонида Телятникова
Памятники Леониду Телятникову
Фото УНИАН

Є така народна забава — малювати з політиків як не ікону, то карикатуру, як не пером на папері, то ілюзіями чи забобонами у власній свідомості. А малювати портрет, та ще й не офіційний, парадний, а кабінетний, приватний — то справа марудна і обтяжлива, бо вимагає надто багато зусиль. До речі, значно простіше перемальовувати ікону на карикатуру. Або навпаки.

Є ще й інша народна забава. Спочатку вимріяти собі проводиря, наділити його у своїй уяві всіма мислимими чеснотами, і довго потім дивуватися, з’ясувавши, що власний образ лідера і реальна жива людина — то є дві великі різниці. Тож, як досхочу награються другою забавою — майже завжди повертаються до першої. ( Далі… )

Інформація про Михайла Грушевського - у блозі проеку "Великі Українці"
Потомки чтут его имя

“Мій батько ходив по лезу, але ніколи не порізався...”. Так сказала про Михайла Шолохова одна з його доньок - Світлана. Видатний письменник був улюбленцем Сталіна, але і він міг стати жертвою його репресивної машини.

“Це було у ті страшні передвоєнні роки. У Ростові, - згадує донька, - на батька вирішили створити “справу”. Для цього у станицю Вешенську відрядили чекіста Івана Погорелова. Але той виявився чесною і порядною людиною. Він розповів Шолохову про задум операції. Його мали заарештувати, везти до Міллерова і дорогою при “спробі втечі” застрелити... ( Далі... )

Прочитать:
"Тихий Дон", "Поднятая целина", рассказы
"Судьба человека"
Другие произведения

Биографические материалы, собрание статей, официальные документы, фотографии - Хронос
Биографические материалы - Люди
Легенда тихого Дону
Биография - Википедия

«Железным» его прозвали журналисты. И не только потому, что за 10 лет гимнаст из поселка Ишим Тюменской области Борис Шахлин завоевал 97 наград разного достоинства, в том числе 7 золотых и 6 серебряных олимпийских медалей. Нет, у Шахлина был самый настоящий железный характер. В 1960 году на Олимпиаде в Риме во время исполнения упражнения на перекладине у Шахлина порвались связки на руке. Другой бы тут же закончил выступление — и никто бы не осудил спортсмена в такой ситуации, но Шахлин только поморщился и, превозмогая боль, закончил упражнение. И взял золото, став абсолютным чемпионом мира.

Шахлина обожали и боготворили, а на Западе его окрестили «стальной машиной из Сибири». Но можно только лишь догадываться, чего стоила спортсмену его фирменная суперменская улыбка. ( Дальше... )

Биография - Википедия

Биография - Люди

"Увидев мой иконостас, Брежнев сказал: "У меня, Борис, тоже пару звездочек есть"

”Продав олімпійські медалі, щоб допомогти родичам”

"Пришлось продавать медали"

Дуайен гимнастики

Его называли железным

День рождения Бориса Шахлина

Борису Шахлину завидовал сам Брежнев

У нашій історії немало яскравих жінок. Але мало в кого така біографія. Найсильніший із віршів Теліги — це життя її самої.

Очі в неї були зелені. А голос — альт. Такий голос у поєднанні з такими очима — вибухова суміш. На світі ще є мужчини, колись закохані в неї. Ці 90-літні діди досі гордо згадують ту пригоду своєї юності. А вони ж тоді були на добрих десять літ молодші за неї!

Тепер її вивчають у школі.

Олена народилася під Москвою, де служив батько, інженер-гідротехнік Іван Шовгенів. Далі жили в Петербурзі. Хрещена мати Олени — російська поетеса Зінаїда Гіппіус. Отже, родина належала російській культурі.

1918 року вони переїхали до Києва, де батько завідував департаментом водних шляхів уряду УНР, викладав у Політехнічному інституті. Там і жили — в парку на Брест-Литовському проспекті. В еміграції батько став ректором ”петлюрівської” Української Господарчої Академії в Чехії. Олена й там почувалася петербурзькою панночкою, бувала серед білоемігрантів. Якось при ній хтось згадав про ”собачій украінскій язик”. Вона сказала: ”Ви хам! Я вас більше не знаю!”. І відтоді перейшла на українську мову. Полюбила батькового студента Михайла Телігу, колишнього сотника армії УНР, родом з Кубані. ( Далі… )

Твори Олени Теліги
Фотографії
Біографія - Вікіпедія
Біографія - Вітчизна
Біографія - Український Центр
Останній автограф
Голгофа Олени Теліги
"Олена Теліга була цілим світом"
Велич духу і символ честі
"Украину может спасти новый тип украинца..."
Невідомі листи Олени Теліги
Повернення із забуття
Дещо про легенди і факти
Три музы Уласа Самчука

«Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі...» – так говорила про себе самобутня художниця Марія Приймаченко. Вона через усе життя пронесла жагу творити, неминучу потребу ділитися своїми відкриттями з людьми.

Народилася Марія Овксентіївна 1908 року в селі Болотня на Київщині в родині творчо обдарованих людей. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Батько бондарював, займався теслярством і різьбленням по дереву. Мати була визнаною майстринею вишивання. Від неї і перейняла художниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент.

У дитинстві Марія перехворіла страшною недугою – поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Через хворобу не мала можливості працювати в полі, проте вона весь час прагнула бути в оточенні людей, приносити їм радість. Свою енергію і працелюбність вкладала в малювання. ( Далі... )
Галерея картин Марии Приймаченко (1)
Галерея картин (2)
Біографія - Країни Світу
Біографія - Вікіпедія
Біографія - Мистецька сторінка
Фантастичний світ Марії Приймаченко
Людям на радость
Людям на радість. Живопис Марії Примаченко
Про заснування премії імені Марії Приймаченко
Грабіжники вкрали понад сто картин М.Приймаченко
Картини М.Приймаченко знайдено

“Я считаю, что родился 22 марта 1895 года, энциклопедия считает, что 21-го. Она энциклопедия - и ей видней”, - смеялся Леонид Утесов. Место рождения - Одесса, Треугольный переулок, дом 11. Впрочем, его настоящая фамилия вовсе не Утесов, а Вайсбейн, а имя - Лейзер, по-домашнему Ледечка.

Отец будущей знаменитости - тишайший и боязливый Осип Калманович - служил экспедитором порта, т.е. следил за отправкой товаров морем за жалование, которое его супруга считала “прямо-таки смешным”. Настоящей главой семьи была Малка Моисеевна – дама неустрашимая, решительная и крутая нравом. Ее не смели обсчитывать даже на одесском привозе. ( Дальше... )

Леонид Утесов "Спасибо, сердце!"

Послушать песни Леонида Утесова:
Довоенные
В годы войны
Послевоенные
Песни Леонида и Эдит Утесовых
Фотографии и песни

Биографические материалы на сайте "Люди"
Биография - Антология мировой музыки
«Я вам не скажу за всю Одессу»
Леонид Утесов: красный джазмен-одессит с Дегтярной
Биография - Википедия
Рассказывает племянница Леонида Утесова Майя Молодецкая
«Пятый пункт» в жизни Утесова
Актерские байки